Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися,
В єдинобуквіє обіймів ми злилися,
У нас – два тіла, тож злетіла шадда* в небо:
На двох – одна душа, і більше нам не треба.
Ти – світло, тінь моя нічого там не значить.
Стримаю стогін я – і хто мене побачить?
(*Шадда – діакритичний знак над літерою, що показує: насправді літер тут дві. Виглядає як птах у небі).
(перекладачка: Танда Луговська)