Перекладачка: Танда Луговська |
أبو العتاهية |
| Час розлучить колись усіх, відправить усіх у могилу,
Довіку із ним заручені ми, та можемо учнями стати. |
الدَهرُ يوعِدُ فُرقَةً وَزَوالا |
| О, достаток життєвих благ, яким пишаються люди:
Проходить но мить – і зникли, їх вже немає і близько. |
يا رُبَّ عَيشٍ كانَ يُغبَطُ أَهلُهُ بِنَعيمِهِ قَد قيلَ كانَ فَزالا |
| О ти, хто всього прагне від світу, обтяжуючи себе цим, –
Те, що сховано в завтрашній день, воістину буде іншим. |
يا طالِبَ الدُنيا لِيُثقِلَ نَفسَهُ إِنَّ المُخِفَّ غَداً لَأَحسَنُ حالا |
| Скільки б золота ти не мав – чи багато його залишиться?
Та хоч би і трохи, хоч би одну чи вбережеш монету? |
إِنّا لَفي دارٍ نَرى الإِكثارَ لا يَبقى لِصاحِبِهِ وَلا الإِقلالا |
| Брате мій, можеш ти досягти і достатку, і процвітання,
Та лише наступнику – не тобі – твої дістануться гроші. |
أَأُخَيَّ إِنَّ المالَ إِن قَدَّمتَهُ لَكَ لَيسَ إِن خَلَّفتَهُ لَكَ مالا |
| Брате мій, немає нічого, що до кінця не пришло би,
Подумай, кому у цьому просторі ростиш ти плоди коштовні. |
أَأُخَيَّ كُلٌّ لا مَحالَةَ زائِلٌ فَلِمَن أَراكَ تُثَمِّرُ الأَموالا |
| Брате мій, краще помірним бути. Хто бажає влади та слави –
Тих ти облиш: нехай б’ються вони, проливають кров за багатства. |
أَأُخَيَّ شَأنَكَ بِالكَفافِ وَخَلَّ مَن أَثرى وَنافَسَ في الحُطامِ وَغالى |
| Скільки правителів було? Дивись, куди поділися царства:
Зникли вони, ніби були із міражів чи із диму. |
كَم مِن مُلوكٍ زالَ عَنهُم مُلكُهُم
فَكَأَنَّ ذاكَ المُلكَ كانَ خَيالا |
| Час – найніжніший, найделікатніший з усіх, хто зраджує тебе,
Час – наймудріший за всіх, хто стріляє, і ніхто не влучить точніше. |
وَالدَهرُ أَلطَفُ خاتِلٍ لَكَ خَتلُهُ
وَالدَهرُ أَحكَمُ مَن رَماكَ نِبالا |
| Знаєш це – так скільки іще ти розважатися будеш,
Якщо ти вічно жити бажаєш і надією повен цією? |
حَتّى مَتى تُمسي وَتُصبِحُ لاعِباً
تَبغي البَقاءَ وَتَأمُلُ الآمالا |
| Час розлучить колись усіх, відправить усіх у могилу,
Довіку із ним заручені ми, та можемо учнями стати. |
وَلَقَد رَأَيتُ الحادِثاتِ مُلِحَّةً
تَنعى المُنى وَتُقَرِّبُ الآجالا |
| О, достаток життєвих благ, яким пишаються люди:
Проходить но мить – і зникли, їх вже немає і близько. |
وَلَقَد رَأَيتُ مَساكِناً مَسلوبَةً
سُكّانُها وَمَصانِعاً وَظِلالا |
| О ти, хто всього прагне від світу, обтяжуючи себе цим, –
Те, що сховано в завтрашній день, воістину буде іншим. |
وَلَقَد رَأَيتُ مَنِ اِستَطاعَ بجَمعِهِ
وَبَنى فَشَيَّدَ قَصرَهُ وَأَطالا |
| Скільки б золота ти не мав – чи багато його залишиться?
Та хоч би і трохи, хоч би одну чи вбережеш монету? |
وَلَقَد رَأَيتُ مُسَلَّطاً وَمُمَلَّكاًوَمُفَوَّهاً قَد قيلَ قالَ وَقالا |
| Брате мій, можеш ти досягти і достатку, і процвітання,
Та лише наступнику – не тобі – твої дістануться гроші. |
وَلَقَد رَأَيتُ الدَهرَ كَيفَ يُبيدُهُم
شيباً وَكَيفَ يُبيدُهُم أَطفالا |
| Брате мій, немає нічого, що до кінця не пришло би,
Подумай, кому у цьому просторі ростиш ти плоди коштовні. |
وَلَقَد رَأَيتُ المَوتَ يُسرِعُ فيهِمُ
حَقّاً يَميناً مَرَّةً وَشِمالا |
| Брате мій, краще помірним бути. Хто бажає влади та слави –
Тих ти облиш: нехай б’ються вони, проливають кров за багатства. |
فَسَلِ الحَوادِثَ لا أَبا لَكَ عَنهُمُ
وَسَلِ القُبورَ وَأَحفِهِنَّ سُؤالا |
| Скільки правителів було? Дивись, куди поділися царства:
Зникли вони, ніби були із міражів чи із диму. |
فَلتُخبِرَنَّكَ أَنَّهُم خُلِقوا لِما
خُلِقوا لَهُ فَمَضَوا لَهُ أَرسالا |
| Час – найніжніший, найделікатніший з усіх, хто зраджує тебе,
Час – наймудріший за всіх, хто стріляє, і ніхто не влучить точніше. |
وَلَقَلَّ ما تَصفو الحَياةُ لِأَهلِها
حَتّى تُبَدَّلَ مِنُهُم أَبدالا |
| Знаєш це – так скільки іще ти розважатися будеш,
Якщо ти вічно жити бажаєш і надією повен цією? |
وَلَقَلَّ ما دامَ السُرورُ لِمَعشِرٍ
وَلَطالَما خانَ الزَمانُ وَغالا |
| Послухай, було так: я лиха бачив, що крові і сліз солоніші,
Так що тужила і смерть сама, бо вони наближалися швидко. |
وَلَقَلَّ ما تَرضى خِصالاً مِن أَخٍ
آخَيتَهُ إِلّا سَخِطتَ خِصالا |
| Послухай, було так: житла я бачив, що були зрабовані люто,
Вкрадені й мешканці їх, і стіни, немає навіть тіней їх. |
وَلَقَلَّ ما تَسخو بِخَيرٍ نَفسُهُ
حَتّى يُقاتِلَها عَلَيهِ قِتالا |
| Брате мій, у діяннях наших розкриваємо, хто ми насправді,
Будь відповідальним, твори добро – що краще ти можеш зробити? |
أَأُخَيَّ إِنَّ المَرءَ حَيثُ فِعالُهِ
فَتَوَلَّ أَحسَنَ ما يَكونُ فِعالا |
| І знає той, хто людей захищає: вони його просто терплять,
І тільки важче від цього знання і йому самому, і людям. |
فَإِذا تَحامى الناسُ أَن يَتَحَمَّلوا
لِلعارِفاتِ فَكُن لَها حَمّالا |
| То ж бо зменши число помилок твоїх, стримуй палкі бажання,
Оскільки кожен невірний крок може стати й останнім. |
أَقصِر خُطاكَ عَنِ المَطامِعِ عِفَّةً
عَنها فَإِنَّ لَها صَفاً زَلّالا |
| Гроші ти спочатку придбай, а витрачай їх вже потім:
Але що вимагають борг і закон, віддай ти обов’язково. |
وَالمالُ أَولى بِاِكتِسابِكَ مُنفِقاً
أَو مُمسِكاً إِن كانَ ذاكَ حَلالا |
| Якщо на тебе скаржиться хтось – мовчки зноси і спокійно,
І будь терплячим, навіть коли здається важким тягар цей: |
وَإِذا الحُقوقُ تَواتَرَت فَاِصبِر لَها
أَبَداً وَإِن كانَت عَلَيكَ ثِقالا |
| Досить буде смирення, щоб невдоволений піднісся
В очах своїх, але пиха твоя лише злобу його посилить. |
فَكَفى بِمُلتَمِسِ التَواضُعِ رِفعَةً
وَكَفى بِمُلتَمِسِ العُلُوِّ سِفالا |
| Брате мій, жага влади п’янить; той, хто стоїть нагорі,
Може звернути на шлях невірний, може стати тираном. |
أَأُخَيَّ مَن عَشِقَ الرِئاسَةَ خِفتُ أَن
يَطغى وَيُحدِثَ بِدعَةً وَضَلالا |
| І це на країну накличе лихо – тоді розвернеться прірва:
Підіймається бунт, повстає народ, і кривавий жах перед нами. |
أَأُخَيَّ إِنَّ أَمامَنا كُرَباً لَها
شَغبٌ وَإِنَّ أَمامَنا أَهوالا |
| Брате мій, схоже, що світ від нас воістину відвернувся
І нині ми бачимо захід багряний колишнього процвітання. |
أَأُخَيَّ إِنَّ الدارَ مُدبِرَةٌ وَإِن
كُنّا نَرى إِدبارَها إِقبالا |
| Тож нехай не зможе тебе винити і той, хто чекає нагоди
(А такий слідкуватиме невідступно за кожним невірним кроком)! |
أَأُخَيَّ لا تَجعَل عَلَيكَ لِطالِبٍ
يَتَتَبَّعُ العَثَراتِ مِنكَ مَقالا |
| І будь-яка людина шукає себе в душі у себе же,
І вічно прагне вона змінити один свій стан на інший, |
فَالمَرءُ مَطلوبٌ بِمُهجَةِ نَفسِهِ
طَلَباً يُصَرِّفُ حالَهُ أَحوالا |
| Нічим постійним вдоволена людина бути не може,
Поки що не породить вона з однієї турботи – іншу. |
وَالمَرءُ لا يَرضى بِشُغلٍ واحِدٍ
حَتّى يُوَلِّدَ شُغلُهُ أَشغالا |
| У кожного є, що дорого серцю, з чим і не розлучитися,
Та одного дня тягарем тяжким прихильності ці нависнуть, |
وَلَرُبَّ ذي عُلَقٍ لَهُنَّ حَلاوَةٌ
سَيَعُدنَ يَوماً ما عَلَيهِ وَبالا |
| Але бачив я також міцність зв’язків між друзями та братами –
Намагайся утримати нитку цю, доки живий ти і в змозі. |
وَأَرى التَواصُلَ في الحَياةِ فَلا تَدَع
|
| Брате мій, кожне створення у світі має свій сенс і рівень,
Увечері та вранці – усі ми є дітьми Аллаха. |
أَأُخَيَّ إِنَّ الخَلقَ في طَبَقاتِهِ
يُمسي وَيُصبِحُ لِلإِلَهِ عِيالا |
| І Аллах щедріший, ніж ті, від кого міг чекати би подарунка,
І вище Він будь-кого, чию щедрість ти б міг уявити, |
وَاللَهُ أَكرَمُ مَن رَجَوتَ نَوالَهُ
وَاللَهُ أَعظَمُ مَن يُنيلُ نَوالا |
| І перед Царем цим всіх інших царів тьмариться тлінна слава,
І хвала йому, і нехай же він звеличиться та піднесеться! |
مَلِكٌ تَواضَعَتِ المُلوكُ لِعِزِّهِ
وَجَلالِهِ سُبحانَهُ وَتَعالى |
| Знай же: найприємніше в світі – це Його милосердя,
І більшого величчя нема в усіх світах невідомих. |
لا شَيءَ مِنهُ أَدَقُّ لُطفَ إِحاطَةٍبِالعالَمينَ وَلا أَجَلُّ جَلالا |