1
Я обіцяв тобі, що не кохатиму.
Злякався потім – і порушив слово.
Я обіцяв тобі: не повернусь.
Я тут.
І не помру від пристрасті.
І вмер.
Так було знов, і знов, і знов,
І відчиняв я двері, щоб піти.
Не пам’ятаю, щоби я пішов.
2
Те, що я обіцяв, сильніш за мене.
Що вранці прочитаєш у газетах?
Напишуть: та він, певно, збожеволів,
Напишуть: сам собі розкрив він вени.
Я обіцяв тобі,
Що я слабким не буду.
Я був.
Не напишу в віршах про очі чарівні.
Не зміг.
Я обіцяв, що не…
І не…
І не…
І усвідомивши, який я дурень, –
Сміявсь.
3
Я обіцяв тобі,
Що і твоє волосся не помічу,
Коли воно пливе передо мною.
Але побачив – водоспад нічний –
І скрикнув.
Я обіцяв тобі,
Що і в очах твоїх не потону,
Коли ж побачив їх – зірковий дощ –
То завмер.
Я обіцяв тобі:
Не надішлю любовного листа;
Але – як би не задирав я носа –
Прислав.
Я обіцяв тобі,
Що віддалюсь, не буду зовсім там, де ти.
Дізнався: ти запрошена на вечір.
Прийшов.
Я обіцяв тобі, що не кохатиму.
Коли?
І де?
Хіба ж я обіцяв? Ти пам’ятаєш?
Звичайно ж, я брехав, і в цьому правда,
І, слава тобі господи, збрехав!
4
Я обіцяв
Так холодно, як може лише дурень,
Що згоден за собою все спалити.
Я потай вирішив убити всіх жінок,
І з тебе я почав свою війну,
І я тобі націлив в груди зброю –
І впав.
І руки я твої побачив мирні –
І вбитий.
Я обіцяв, що не… і не… і не…
І дим отих даремних обіцянок
Розвіяв начисто весняний вітер.
5
Я обіцяв тобі
Що більше я не подзвоню вночі, та
Не піклуватимусь, якщо ти захворієш,
Що я не буду за тебе боятися,
І що тобі не подарую квітів,
Не цілуватиму тобі я руки…
І звісно ж, попри все, дзвонив ночами,
І звісно ж, надсилав тобі я квіти.
І як я цілував твоє обличчя – до забуття.
Я обіцяв, що не…
І не…
І не…
І усвідомивши, який я дурень, –
Сміявсь.
6
Я обіцяв,
Що найдорожче – принесу я в жертву.
Кров на своєму одязі побачив
Та зрозумів – це я і був зарізаний.
І, чуєш, не приймай мене всерйоз:
Ну так, ну часом міг я психувати,
Спалахувати й гаснути я міг…
Звичайно ж, я брехав, і в цьому правда,
І, слава тобі господи, збрехав!
7
Я обіцяв, що все негайно вирішу,
Але в очах твоїх помітив сльози.
Зніяковів.
Побачив твої сумки на асфальті
Та зрозумів, що не помру легко я,
Бо ти – моя країна, мій народ,
Бо ти – іще не втілена поема,
Дитинство, і побачення вночі,
І Пісня над піснями,
Псалом,
І сяйво,
Пророчиця.
8
Я обіцяв,
Що пам’ять про тебе зітру з життя,
Але не знав, що так зітру життя все,
І я не знав, що ти – по суті я,
Ну хіба що з поправкою невеликою.
Я – це є ти.
Я обіцяв тобі, що не кохатиму.
Яка ж то дурість!
Що зробив я із собою?
Звичайно ж, я брехав, і в цьому правда,
І, слава тобі господи, збрехав!
9
Я обіцяв тобі,
Що зникну зараз, ну, за п’ять хвилин.
Куди піду?
Там вулиці промокли під дощем.
Куди ж мені подітись?
У переповнених кафе немає місць.
Куди я попливу один,
Коли ти – море,
І вітрила,
І мандрування ти само?
Послухай, можна
Я тут залишуся, хвилин на десять,
Поки не перестане лити дощ?
Звичайно, я піду, як тільки хмари
Розсіються, як щойно вщухне вітер.
А якщо ні –
Тоді я буду гостем у тебе
До самого світанку.
10
Я обіцяв тобі, що я кохати
Не буду, ніби божевільний, знов і знов:
Ось, бач, птахи злетілися до яблунь,
Клюють плоди, – ні-ні, я так не буду,
Не гладитиму я твого волосся уві сні,
О, кошенятику мій ніжний.
Я обіцяв: не збожеволію тоді,
Коли притиснусь до тебе, о зірко боса,
І що приборкаю я непокірний жар.
Щасливий я, що не зробив я цього,
І що в коханні доходжу до краю,
Так було і раніш, так само й зараз.
11
Я обіцяв тобі:
Що цілий рік я не зізнаюся в коханні,
Що цілий рік своє обличчя не сховаю
В твоє волосся — в чарівний цей ліс,
Що цілий рік я перлів не збиратиму
На узбережжі у очей твоїх озерних.
Ну як я міг таку сказати дурість,
Коли в твоїх очах весь світ вмістився?
Невже зумів поранити я мармур?
Зараз між нами лиш
Хліба шматок та сіль,
Та налите вино,
Та голоси голубів,
Початок ти всім речам
І благо ти для всього.
12
Я обіцяв тобі:
«Не повернуся».
Я тут.
І не помру від пристрасті.
І вмер.
Те, що я обіцяв, сильніш за мене.
То що зробив я із собою?
Звичайно ж, я брехав, і в цьому правда,
І, слава тобі господи, збрехав!
(перекладачка: Танда Луговська)