Я удивлялся морю, что берегов не видало, И берегам удивлялся, что не видели моря. Я удивлялся утру, что с темнотой не встречалось, И удивлялся ночи, не встречавшей рассвета. Я удивлялся сфере, своего не знающей места, О которой знают при том и мудрец и невежда: И лазурному куполу, что возведён над нею, И голубому потоку, что меридианы пересекает, И земле, что…
ابن عربي
Ібн Арабі: “Салам!” – кажу я Сальмі… (سَلامٌ عَلى سَلمى وَمَن حَلَّ بِالحِمى)
“Салам!” – кажу я Сальмі і тим, хто поруч з нею стоїть. Як то і личить мені, вітаю лагідно, ніжно її. Чому б їй хоча б не кивнути? Але мовчить, як німа, Наче лялька вона – а над лялькою суду ж ніякого нема. Опустила свій полог ніч, і рушив у путь караван, І про чужака, що в полоні кохання, сказав…
Ібн Арабі: В гаю розмовляю я із кожною птахою… (أُطارِحُ كُلَّ هاتِفَةٍ بِأَيكٍ)
В гаю розмовляю я із кожною птахою – Вона співає серед гілок сумних і густих, І плаче вона мені про свого коханого, А сльози печалі течуть, струмують з повік моїх. Кажу я їй, коли повіки дозволили Розповідати, хоч обличчя в сльозах гірких: – Чи знаєш, кого люблю, до кого прагну я? Бесіди під покровом гілок – чи ти чула їх?…
Ібн Арабі: Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися… (إِذا ما اِلتَقَينا لِلوَداعِ حَسِبتَنا)
Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися, В єдинобуквіє обіймів ми злилися, У нас – два тіла, тож злетіла шадда* в небо: На двох – одна душа, і більше нам не треба. Ти – світло, тінь моя нічого там не значить. Стримаю стогін я – і хто мене побачить? (*Шадда – діакритичний знак над літерою, що показує: насправді літер тут дві.…
Ібн Арабі: На коханого я дивлюся… (إِنّي عَجِبتُ لِصَبٍّ مِن مَحاسِنِهِ)
На коханого я дивлюся: він іде – і сяє його краса, І прекрасніший він, ніж усі ці квіти навколо та весь цей сад! І кажу я: “У чаклунства такого розгадка є. Той, кого ти у людському дзеркалі бачиш, – і є ти сам”. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: إِنّي عَجِبتُ لِصَبٍّ مِن مَحاسِنِهِ تَختالُ ما بَينَ أَزهارٍ وَبُستانِ فَقُلتُ لا تَعجِبي…
Ібн Арабі: О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській… (حَمامَةَ البانِ بِذاتِ الغَضا)
О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській, Як же важко – бо на плечі поклали небесну цю висоту! Хто же зможе винести тоє кохання, смуток і ніжність, Хто же зараз ковтає невблаганного вироку гіркоту? Говорю я, горю я в пристрасному вогні, у муці серцевій: О, якби той, через кого я любовною лихоманкою захворів, Повз будинок мій пройшов, іронічний, зневажливий…
Ібн Арабі: Серце моє прийняти… (لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ)
Серце моє прийняти будь-яку форму ладне: Газелям воно пасовище чи монастир монахам, Чи то кумирня ідолам, чи богомольцям святиня, Чи то книги Корану, чи то скрижалі Тори. Хай куди б звернув караван – живу однією любов’ю, Для мене вона стала вірою, релігією моєю. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ فمَرعى لِغُزلانٍ وَدِيرٌ لِرُهبانِ وبيتٌ لأوثانٍ وكَعبَةُ…
Ібн Арабі: Сонце пристрасті, сонце любові опромінило душі… (شمس الهوى في النفوسِ لاحت)
Сонце пристрасті, сонце любові опромінило душі – І засяяли під ним серця, і наповнились світлом. І закоханість отака бажаніша і миліша, Ніж усе, що може сказати розумна якась людина. О, кохання пана мого, благаю – не відвертайся, Не покинь мене – адже зникне з життя уся насолода! І немає того, хто здатний серце своє почути, Поки любов перед ним віч-на-віч…
Ібн Арабі: Хто піднявся – поразки зазнає… (من عزَّ ذلَّ إذا طالَ الزمانُ به)
Хто піднявся – поразки зазнає, коли з ним продовжиться час, Бо ознаками вічності – зміна та переворот (вже без нас). На терезах небес справедливості й правди нема: Лиш недолік і обмір, а після – безмовність і тьма. Людина праведності й прямоти не радіє цьому, Поки час не спотворить її, не затьмарить їй суть саму. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: من عزَّ…
Ібн Арабі: Я дивувався морю… (عجبتُ من بحرٍ بلا ساحل)
Я дивувався морю, що ніколи не бачило берега, І берегам дивувався, що ніколи моря не бачили. Я дивувався розсвіту, що з темрявою не зустрічався, І дивувався ночі, яка не зустрічала світанка. Я дивувався сфері, що свого місця не знає, Одначе знають про неї і мудрець і невіглас: І блакитному куполу, що твердо зведений над нею, І потоку лазуровому, що меридіани…