О коханий мій Сулеймане, заспівай та налий вина,
Та рукою своєю вмілою спрагу мою втамуй.
Якщо і вислизне келих – мені в руки свій передай:
Ми до ранку разом з тобою, і зім’ята білизна чужа.
Не дивися ти за вікно, хай горлає там муедзін, –
Будь же втіхою тут, свою чашу ти в мене влий.
Ти не шкодуй вина та не стримуй пристрасть свою:
Візьми, Сулеймане, мене, ну ж бо нарешті їби!
(перекладачка: Танда Луговська)