Есть у меня нежный нарцисс – вот только что сорван он, Такой, что взглядом его одарим – и он сможет на нас взглянуть. Не похожи на наши его глаза: на месте век – белизна, И золото там, где у нас чернота зрачка, сама его суть. И, веки раскрыв, говорит нарцисс (и внятен нам тот рассказ) Про то, что он –…
أبو نواس
Абу Нувас: Милый мой Сулейман… (ياسُلَيْمانُ غَنّني ، ومِنَ الرّاحِ فاسْـقِـني)
Милый мой Сулейман, спой и плесни мне вина, Умелой своей рукой жажду мою утоли. Выскользнет если бокал – мне в руки свой передай: Вместе мы до утра, и смято чужое бельё. Нет, не смотри за окно, пускай муэдзин там орёт, – Будь утешением здесь, излей свою чашу в меня. Ты вина не жалей и не таи свою страсть: Возьми меня,…
Абу Нувас: Не дорікай ти мені… (دع عنك لومي فإن اللوم إغراء)
Не дорікай ти мені без потреби — лише більше спокуси в докорі, І зціли мене тим, чим хворію я, бо хвороба і ліки — те ж саме: І проміння сонячне зберігає келих вина від печалі, Краплю на камінь проллєш – затремтить той від насолоди, Ніби служниця в одязі чоловіка торкнулася… йой, долонею. Два коханці у неї — перший ділить ложе…
Абу Нувас: Не плач ти, Лайло… (لا تَبكِ لَيلى وَلا تَطرَب إِلى هِندِ)
Не плач ти, Лайло, і не радуйся за Хінда, Пий за троянду з виннобарвного бокалу – Коли ковток вина спускається по горлу, То на щоках твоїх троянди розквітають. Вино оце – рубін, і чаша – перламутр, І у служниці так долоні рожевіють! З очей її та рук її сп’янілий, Подвійну чашу п’ю, не буду я тверезим. Дві насолоди тут, і…
Абу Нувас: Не плачь ты, Лайла… (لا تَبكِ لَيلى وَلا تَطرَب إِلى هِندِ)
Не плачь ты, Лайла, и не радуйся за Хинда, И пей за розу ты из винноцветной чаши – Когда глоток вина спускается по горлу, То на щеках вдруг алым вспыхивают розы. Вино это – рубин, и чаша – перламутр В ладони розовой у девушки-служанки. Глаза её пьянят, вину не уступая, – Двойную чашу пью, ну как остаться трезвым? Два наслажденья…
Абу Нувас: Не упрекай ты меня без нужды… (دع عنك لومي فإن اللوم إغراء)
Не упрекай ты меня без нужды, ведь в упрёке — лишь больше соблазна, Исцели меня тем, чем болею я, ведь болезнь и лекарство — едины: И солнечные лучи хранят чашу вина от печалей, Каплю на камень прольёшь — и тот задрожит вдруг от наслажденья, Словно служанка в одежде мужской коснулась его… ладонью. Два любовника у неё — первый делит с…
Абу Нувас: О коханий мій Сулеймане… (ياسُلَيْمانُ غَنّني ، ومِنَ الرّاحِ فاسْـقِـني)
О коханий мій Сулеймане, заспівай та налий вина, Та рукою своєю вмілою спрагу мою втамуй. Якщо і вислизне келих – мені в руки свій передай: Ми до ранку разом з тобою, і зім’ята білизна чужа. Не дивися ти за вікно, хай горлає там муедзін, – Будь же втіхою тут, свою чашу ти в мене влий. Ти не шкодуй вина та…
Абу Нувас: О подай же мне кубок… (عاطِني كأساً زُلالا)
О подай же мне кубок – прозрачней воды и слезы. К разрешённой ведь сладости мне дотянуться позволишь? Напои же меня, о дитя виноградной лозы, Чтоб рождение новой луны мы уже наблюдали с тобой лишь. (переводчица: Танда Луговская) Оригинал: عاطِني كأساً زُلالا عاطِني كأساً زُلالا ودع العذبَ الحلالا أسقِنيها بنتَ كرمٍ لتلقّينا الهلالا
Абу Нувас: О, подай мені кубок! (عاطِني كأساً زُلالا)
О, подай мені кубок, що за воду і сльози прозоріш! Сподіваюсь, до солодощів ти мені дотягнутись дозволиш? Напої ж найприємним мене, о дитя золотистого винограду, Щоб вітав нас з тобою півмісяць, над затишним сяючи садом. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: عاطِني كأساً زُلالا عاطِني كأساً زُلالا ودع العذبَ الحلالا أسقِنيها بنتَ كرمٍ لتلقّينا الهلالا
Абу Нувас: Пробуди собутыльника – ему веки смежила дрёма… (نَبِّه نَديمَكَ قَد نَعِس)
Пробуди собутыльника – ему веки смежила дрёма, Пусть тебя напоит из чаши в сумерках предрассветных Тем вином неразбавленным, что золотисто сияет Так, как будто в руках не бокал, а факел зажжённый, – Ведь оно из ягод тех, что выбраны были в Ана Для своих виноградников Хосровом, царём персидским. Выпьет залпом чашу юноша, и умолкнет, Словно не вино по языку текло…