Не дорікай ти мені без потреби — лише більше спокуси в докорі,
І зціли мене тим, чим хворію я, бо хвороба і ліки — те ж саме:
І проміння сонячне зберігає келих вина від печалі,
Краплю на камінь проллєш – затремтить той від насолоди,
Ніби служниця в одязі чоловіка торкнулася… йой, долонею.
Два коханці у неї — перший ділить ложе із чоловіками;
Другий — з усім, що взагалі ворушиться: можливості він не проґавить.
Вночі до нас служниця іде, з нею глечик дорогоцінний,
Сяє бажанням обличчя її – й темряви не залишилося в домі,
І з вузькой шийки ллє цівку вона, що і світиться, й променіє, —
(Така сліпуча – утримати погляду на ній і не намагайся);
Змішує з водою вино, доки не буде задоволена результатом.
Щоб і вишуканість, і краса його в очах у неї відбилися;
Якщо ти світло своє змішаєш з вином — не раніше єдиним стануть,
Доки від щастя перед очима запаляться вогні та зірки.
Натовпом юнаків оточена, і всі сповнені нетерпіння:
Лише те з ними буде цієї ночі, чого їм давно і хотілося.
Цьому і присвячую я рядки — але не забутим руїнам,
Де жили колись Асма та Хінд (хто згадає про них сьогодні?),
Не дай боже, щоби туди, де ми текли молоком і медом,
Бедуїни пригнали кіз й встановили намети на сторінках зітлілих,
І щоб там, де соковиті плоди ми руками жарко стискали,
Верблюди з’явилися й інша худоба, що для поезії непридатна!
І скажи тому, хто знаннями пишається в філософії, в інших науках:
“Та він, схоже, багато що пропустив серед своїх трав сушених”.
У милосерді ти не відмовляй і тому, хто здається неправим:
Ображаєш віру, якщо вирішуєш, хто гідніший перед Аллахом.
(перекладачка: Танда Луговська)
Оригінал:
دَع عَنكَ لَومي فَإِنَّ اللَومَ إِغراءُ
وَداوِني بِالَّتي كانَت هِيَ الداءُ
صَفراءُ لا تَنزَلُ الأَحزانُ ساحَتَها
لَو مَسَّها حَجَرٌ مَسَّتهُ سَرّاءُ
مِن كَفِّ ذاتِ حِرٍ في زِيِّ ذي ذَكَرٍ
لَها مُحِبّانِ لوطِيٌّ وَزَنّاءُ
قامَت بِإِبريقِها وَاللَيلُ مُعتَكِرٌ
فَلاحَ مِن وَجهِها في البَيتِ لَألَاءُ
فَأَرسَلَت مِن فَمِ الإِبريقِ صافِيَةً
كَأَنَّما أَخذُها بِالعَينِ إِغفاءُ
رَقَّت عَنِ الماءِ حَتّى ما يُلائِمُها
لَطافَةً وَجَفا عَن شَكلِها الماءُ
فَلَو مَزَجتَ بِها نوراً لَمازَجَها
حَتّى تَوَلَّدُ أَنوارٌ وَأَضواءُ
دارَت عَلى فِتيَةٍ دانَ الزَمانُ لَهُم
فَما يُصيبُهُمُ إِلّا بِما شاؤوا
لِتِلكَ أَبكي وَلا أَبكي لِمَنزِلَةٍ
كانَت تَحُلُّ بِها هِندٌ وَأَسماءُ
حاشا لِدُرَّةَ أَن تُبنى الخِيامُ لَها
وَأَن تَروحَ عَلَيها الإِبلُ وَالشاءُ
فَقُل لِمَن يَدَّعي في العِلمِ فَلسَفَةً
حَفِظتَ شَيئاً وَغابَت عَنكَ أَشياءُ
لا تَحظُرِ العَفوَ إِن كُنتَ اِمرَأً حَرِجاً
فَإِنَّ حَظرَكَهُ في الدينِ إِزراءُ