У безпеці бути не може ніхто, й найсильніший – слабкий перед часом:
Час годує із дзьоба своїх пташенят напівперевареним м’ясом.
Оленя невинне тремтить перед ним, олениха тікає лісом,
І серед каміння – мовчки, лякливо – старі завмирають лиси.
Якщо люди померли, зруйновано дім й воронячі навколо зграї,
Так призначена доля була мені, і оце не я обираю.
Я був створений після тих, хто пішов, хто помер і хто був убитий.
І оце – на мені і для мене зло, і нічого з цим не зробити.
(перекладачка: Танда Луговська)
Оригінал: