Сицилію сьогодні я згадав,
І спогади всі раптом спалахнули:
Бо юності оселя спорожніла,
Де кожен був поштивий і шляхетний.
Якщо ти вигнаний із раю був,
То розповім тоді новини звідти,
І якби не солоність слізних вод –
То річкою в раю вважав би сльози.
У двадцять – то від юності сміються,
У шістдесят – ридають над гріхами.
Та не вважай великими гріхи,
Господь прощає все – і їх, запевне.
(перекладачка: Танда Луговська)
Оригінал: