Возле Герры на путях желанья, тоски, восточного ветра Заметает следы шатров солёный ветер восточный. Да сразит Аллах верховых верблюдов – это они ведь Разделяют, разлучают влюблённых – о, верховые верблюды! И поднялись рано утром, и собрались они вместе, И забрали, и увезли наездники сердце моё с собою. (переводчица: Танда Луговская) Оригинал: أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى مَدرَجِ الصَبا أَمِن أَجلِ خَيماتٍ…
مَجْنُونِ
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): Если б имел два сердца я… (لو كانَ لي قلبان لعشت بواحدٍ)
Если б имел два сердца я – легко бы прожил с одним, Другое оставил бы – мучаться от пыток любви к тебе, Но сердце только одно у меня, и страсти подчинено, И равно не радует жизнь его, и не близится смерть. Так замирает воробушек, в детской ладони зажат: Объят он агонией ужаса – а с ним играют шутя, И нет…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): И сказали они: “Если б ты захотел, ты про неё бы забыл”… (وَقالوا لَو تَشاءُ سَلَوتَ عَنها)
И сказали они: “Если б ты захотел, ты про неё бы забыл”. И ответил я им: “Не хочу я этого, не хочу. Невозможно это. Любовь ведь подвесила сердце мне, Словно в колодце на верёвке ведро – не достать иначе воды. И такая выросла любовь к ней в сердце моём, Что пределов ей нету, сколь её ни гони ты прочь! …А…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): И спросили они: “Где дом её и кто вообще она?” (فَقالوا أَينَ مَسكَنُها وَمَن هِيَ)
И спросили они: “Где дом её и кто вообще она?” И сказал я: “Солнце она, и дом её – небеса”. И спросили они: “Да видел ли ты кого, чтоб солнце он так любил?” И сказал я тогда: “На меня снизошла судьба. Если уж связала она меня повеленьем своим, То никто не сможет освободить, кроме неё самой”. (переводчица: Танда Луговская) Оригинал:…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): Так печален он… (وَمُستَوحِشٍ لَم يُمسِ في دارِ غُربَةٍ)
Так печален он: не был этим вечером в доме страны чужой, Хоть стремится к нему изгнанник отчаянно, всей своею душой. Как желал он сокрыть любовь! Но слезой был разоблачён тогда. Тот, кто мог исцелить, – отвернулся, и чужак остался рыдать. О прекрасный дом, куда не войти, хотя там живёт любовь, То, что я теперь разлучён с тобой, – это грех…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): Біля Герри на шляхах бажання… (أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى مَدرَجِ الصَبا)
Біля Герри на шляхах бажання, туги, східного вітру Замітає сліди наметів вітер солоний східний. Хай вразить Аллах верхових верблюдів – адже вони, вони це Розділяють, розлучають закоханих – о, верхові верблюди! І піднялися вранці, і зібралися разом, І забрали вершники, й увезли серце моє з собою. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى مَدرَجِ الصَبا أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): І сказали вони: “Якби ти захотів, ти про неї би позабув”… (وَقالوا لَو تَشاءُ سَلَوتَ عَنها)
І сказали вони: “Якби ти захотів, ти про неї би позабув”. Відповів я їм: “Воістину я не хочу цього. Неможливо це. Адже кохання підвісило серце мені, Як в колодязі на мотузці цебро – не дістати інакше води. І така любов до неї у моєму серці зросла, Що їй меж немає, хоч ти як гони її геть! …Та, хто дорікає мені,…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): І спитали вони: “Де дім її і хто вона взагалі?” (فَقالوا أَينَ مَسكَنُها وَمَن هِيَ)
І спитали вони: “Де дім її і хто вона взагалі?” І сказав я: “Сонце вона, і дім її – небеса”. І спитали вони: “Чи ти бачив когось, щоб сонце він так любив?” І сказав я: “Доля сама на мене з небес зійшла, І якщо вже зв’язала мене повелінням владним, То ніхто, окрім неї, не зможе ніяк звільнити”. (перекладачка: Танда Луговська)…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): Сумував: сьогодні на чужині… (وَمُستَوحِشٍ لَم يُمسِ في دارِ غُربَةٍ)
Сумував: сьогодні на чужині він у домі не перебуває, Хоча і всією своєю душею вигнанець цього бажає. Він хотів приховати кохання! Його зрадили заплакані очі, І відвернувся від нього лікар, й чужинець ридав серед ночі. О прекрасний дім, куди не ввійти, хоч це дім моєї любові, Те, що я розлучений зараз з тобою, – гріх мій перед тобою. У бажанні…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): Якщо я мав би два серця… (لو كانَ لي قلبان لعشت بواحدٍ)
Якщо я мав би два серця – легко прожив би з одним я, Інше б залишив конати від тортур любові до тебе, Але одне в мене серце, й воно у полоні пристрасті, І не тішить життя його, й смерть не підходить ближче. Так горобець завмирає, затиснутий у долоні: Від жаху він майже загинув – та дитина з ним грає, І…