На коханого я дивлюся: він іде – і сяє його краса, І прекрасніший він, ніж усі ці квіти навколо та весь цей сад! І кажу я: “У чаклунства такого розгадка є. Той, кого ти у людському дзеркалі бачиш, – і є ти сам”. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: إِنّي عَجِبتُ لِصَبٍّ مِن مَحاسِنِهِ تَختالُ ما بَينَ أَزهارٍ وَبُستانِ فَقُلتُ لا تَعجِبي…
Переводы
Ібн Арабі: О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській… (حَمامَةَ البانِ بِذاتِ الغَضا)
О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській, Як же важко – бо на плечі поклали небесну цю висоту! Хто же зможе винести тоє кохання, смуток і ніжність, Хто же зараз ковтає невблаганного вироку гіркоту? Говорю я, горю я в пристрасному вогні, у муці серцевій: О, якби той, через кого я любовною лихоманкою захворів, Повз будинок мій пройшов, іронічний, зневажливий…
Ібн Арабі: Серце моє прийняти… (لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ)
Серце моє прийняти будь-яку форму ладне: Газелям воно пасовище чи монастир монахам, Чи то кумирня ідолам, чи богомольцям святиня, Чи то книги Корану, чи то скрижалі Тори. Хай куди б звернув караван – живу однією любов’ю, Для мене вона стала вірою, релігією моєю. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ فمَرعى لِغُزلانٍ وَدِيرٌ لِرُهبانِ وبيتٌ لأوثانٍ وكَعبَةُ…
Ібн Арабі: Сонце пристрасті, сонце любові опромінило душі… (شمس الهوى في النفوسِ لاحت)
Сонце пристрасті, сонце любові опромінило душі – І засяяли під ним серця, і наповнились світлом. І закоханість отака бажаніша і миліша, Ніж усе, що може сказати розумна якась людина. О, кохання пана мого, благаю – не відвертайся, Не покинь мене – адже зникне з життя уся насолода! І немає того, хто здатний серце своє почути, Поки любов перед ним віч-на-віч…
Ібн Арабі: Хто піднявся – поразки зазнає… (من عزَّ ذلَّ إذا طالَ الزمانُ به)
Хто піднявся – поразки зазнає, коли з ним продовжиться час, Бо ознаками вічності – зміна та переворот (вже без нас). На терезах небес справедливості й правди нема: Лиш недолік і обмір, а після – безмовність і тьма. Людина праведності й прямоти не радіє цьому, Поки час не спотворить її, не затьмарить їй суть саму. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: من عزَّ…
Ібн Арабі: Я дивувався морю… (عجبتُ من بحرٍ بلا ساحل)
Я дивувався морю, що ніколи не бачило берега, І берегам дивувався, що ніколи моря не бачили. Я дивувався розсвіту, що з темрявою не зустрічався, І дивувався ночі, яка не зустрічала світанка. Я дивувався сфері, що свого місця не знає, Одначе знають про неї і мудрець і невіглас: І блакитному куполу, що твердо зведений над нею, І потоку лазуровому, що меридіани…
Ібн Хамдіс: Сицилію сьогодні я згадав… (ذكرت صـقـلـية والأسـى)
Сицилію сьогодні я згадав, І спогади всі раптом спалахнули: Бо юності оселя спорожніла, Де кожен був поштивий і шляхетний. Якщо ти вигнаний із раю був, То розповім тоді новини звідти, І якби не солоність слізних вод – То річкою в раю вважав би сльози. У двадцять – то від юності сміються, У шістдесят – ридають над гріхами. Та не вважай…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): Возле Герры на путях желанья… (أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى مَدرَجِ الصَبا)
Возле Герры на путях желанья, тоски, восточного ветра Заметает следы шатров солёный ветер восточный. Да сразит Аллах верховых верблюдов – это они ведь Разделяют, разлучают влюблённых – о, верховые верблюды! И поднялись рано утром, и собрались они вместе, И забрали, и увезли наездники сердце моё с собою. (переводчица: Танда Луговская) Оригинал: أَمِن أَجلِ خَيماتٍ عَلى مَدرَجِ الصَبا أَمِن أَجلِ خَيماتٍ…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): Если б имел два сердца я… (لو كانَ لي قلبان لعشت بواحدٍ)
Если б имел два сердца я – легко бы прожил с одним, Другое оставил бы – мучаться от пыток любви к тебе, Но сердце только одно у меня, и страсти подчинено, И равно не радует жизнь его, и не близится смерть. Так замирает воробушек, в детской ладони зажат: Объят он агонией ужаса – а с ним играют шутя, И нет…
Кайс ибн аль-Мулаввах (Маджнун): И сказали они: “Если б ты захотел, ты про неё бы забыл”… (وَقالوا لَو تَشاءُ سَلَوتَ عَنها)
И сказали они: “Если б ты захотел, ты про неё бы забыл”. И ответил я им: “Не хочу я этого, не хочу. Невозможно это. Любовь ведь подвесила сердце мне, Словно в колодце на верёвке ведро – не достать иначе воды. И такая выросла любовь к ней в сердце моём, Что пределов ей нету, сколь её ни гони ты прочь! …А…