Я удивлялся морю, что берегов не видало, И берегам удивлялся, что не видели моря. Я удивлялся утру, что с темнотой не встречалось, И удивлялся ночи, не встречавшей рассвета. Я удивлялся сфере, своего не знающей места, О которой знают при том и мудрец и невежда: И лазурному куполу, что возведён над нею, И голубому потоку, что меридианы пересекает, И земле, что…
Переводы
Ибн Зухр: Виночерпий, я пожалуюсь тебе… (أَيُّها الساقي إِلَيكَ المُشتَكى)
Виночерпий, я пожалуюсь тебе, Даже если не услышишь слов моих. Сотрапезником я очарован был Светлоликим, и из рук его вино Пил, когда от хмеля пробуждался он. Приподнявшись, он тянул к себе бурдюк, Мне четырежды четыре наливал Полных чаши. Он клонился, точно ветвь Тонкой ивы, и без сна я ночь провёл, Я от страсти трепетал, и ослабел. Он, подумав о разлуке,…
Ибн Хамдис: Сицилию я вспомнил, и печаль… (ذكرت صـقـلـية والأسـى)
Сицилию я вспомнил, и печаль Зажгла в моей душе воспоминанья: Ведь юности обитель опустела, Где каждый был учтив и утончёнен. И если ты из рая изгнан был, То расскажу я новости оттуда, И если б не солёность слёзных вод – Я б слёзы счёл тогда рекою райской. От юности смеются – если двадцать, А в шестьдесят – рыдают над грехами.…
Ибн Хамдис: Сицилию я вспомнил. Нежных прежних дней… (ذكرت صـقـلـية والأسـى)
Сицилию я вспомнил. Нежных прежних дней Воспоминания – печаль души моей, И опустела нынче юности обитель, Где был учтив и утончёнен каждый житель. Но если был из рая изгнан я в слезах – О рае правду я способен рассказать. Когда бы не было так много соли в плаче – Рекою райской счёл его б я, не иначе. От юности, страстей…
Ийяд Римави: Окна (شبابيك)
В этом доме дорого мне каждое окно – Любое со мной говорит, о тебе напоминает оно: Взглянула на тебя тут – вдруг запели все соловьи. А тут – ждала, когда вернёшься ты из странствий своих. Так я люблю здесь каждое окно! В этом доме дорого мне каждое окно! В этом доме дорого мне каждое окно – Любое со мной говорит,…
Ібн Абі Зайд Аль-Кайравані: О ноче безплідного нуду… (ياليل الصب متى غده)
Оповідач: — О ноче безплідного нуду, вона тягнеться так нескінченно, — Не настає призначений час, благословенне «завтра». Ось і заснув, хто дивився в темряву, ось і прокинувся знову: Дійсність, чи сон, чи дійсність, чи сон, — самотній серед повторень. Навіть зірка із висоти дарувала йому милосердя: Плаче за ним, промені шле — а він усе дивиться невідривно. Вклала йому у…
Ібн Аль-Варді: Порада братам і повчання друзям (نصيحة الإخوان ومرشدة الخلان)
Від пісень фривольних милих і від флірту відступись, Ти жартівників цурайся, і на жарти не ведись. І про юність безтурботну ти всі спогади відкинь, Бо дні юності – далеко, це за обрієм зірки. Що було в житті найкращим – все в пісок давно пішло. Залишився гріх, колишнє – сухотрав’ям поросло. Ти уваги на жінок, на їх красу не витрачай –…
Ібн Арабі: “Салам!” – кажу я Сальмі… (سَلامٌ عَلى سَلمى وَمَن حَلَّ بِالحِمى)
“Салам!” – кажу я Сальмі і тим, хто поруч з нею стоїть. Як то і личить мені, вітаю лагідно, ніжно її. Чому б їй хоча б не кивнути? Але мовчить, як німа, Наче лялька вона – а над лялькою суду ж ніякого нема. Опустила свій полог ніч, і рушив у путь караван, І про чужака, що в полоні кохання, сказав…
Ібн Арабі: В гаю розмовляю я із кожною птахою… (أُطارِحُ كُلَّ هاتِفَةٍ بِأَيكٍ)
В гаю розмовляю я із кожною птахою – Вона співає серед гілок сумних і густих, І плаче вона мені про свого коханого, А сльози печалі течуть, струмують з повік моїх. Кажу я їй, коли повіки дозволили Розповідати, хоч обличчя в сльозах гірких: – Чи знаєш, кого люблю, до кого прагну я? Бесіди під покровом гілок – чи ти чула їх?…
Ібн Арабі: Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися… (إِذا ما اِلتَقَينا لِلوَداعِ حَسِبتَنا)
Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися, В єдинобуквіє обіймів ми злилися, У нас – два тіла, тож злетіла шадда* в небо: На двох – одна душа, і більше нам не треба. Ти – світло, тінь моя нічого там не значить. Стримаю стогін я – і хто мене побачить? (*Шадда – діакритичний знак над літерою, що показує: насправді літер тут дві.…