Сицилию я вспомнил. Нежных прежних дней Воспоминания – печаль души моей, И опустела нынче юности обитель, Где был учтив и утончёнен каждый житель. Но если был из рая изгнан я в слезах – О рае правду я способен рассказать. Когда бы не было так много соли в плаче – Рекою райской счёл его б я, не иначе. От юности, страстей…
Танда
Ийяд Римави: Окна (شبابيك)
В этом доме дорого мне каждое окно – Любое со мной говорит, о тебе напоминает оно: Взглянула на тебя тут – вдруг запели все соловьи. А тут – ждала, когда вернёшься ты из странствий своих. Так я люблю здесь каждое окно! В этом доме дорого мне каждое окно! В этом доме дорого мне каждое окно – Любое со мной говорит,…
Ібн Абі Зайд Аль-Кайравані: О ноче безплідного нуду… (ياليل الصب متى غده)
Оповідач: — О ноче безплідного нуду, вона тягнеться так нескінченно, — Не настає призначений час, благословенне «завтра». Ось і заснув, хто дивився в темряву, ось і прокинувся знову: Дійсність, чи сон, чи дійсність, чи сон, — самотній серед повторень. Навіть зірка із висоти дарувала йому милосердя: Плаче за ним, промені шле — а він усе дивиться невідривно. Вклала йому у…
Ібн Аль-Варді: Порада братам і повчання друзям (نصيحة الإخوان ومرشدة الخلان)
Від пісень фривольних милих і від флірту відступись, Ти жартівників цурайся, і на жарти не ведись. І про юність безтурботну ти всі спогади відкинь, Бо дні юності – далеко, це за обрієм зірки. Що було в житті найкращим – все в пісок давно пішло. Залишився гріх, колишнє – сухотрав’ям поросло. Ти уваги на жінок, на їх красу не витрачай –…
Ібн Арабі: “Салам!” – кажу я Сальмі… (سَلامٌ عَلى سَلمى وَمَن حَلَّ بِالحِمى)
“Салам!” – кажу я Сальмі і тим, хто поруч з нею стоїть. Як то і личить мені, вітаю лагідно, ніжно її. Чому б їй хоча б не кивнути? Але мовчить, як німа, Наче лялька вона – а над лялькою суду ж ніякого нема. Опустила свій полог ніч, і рушив у путь караван, І про чужака, що в полоні кохання, сказав…
Ібн Арабі: В гаю розмовляю я із кожною птахою… (أُطارِحُ كُلَّ هاتِفَةٍ بِأَيكٍ)
В гаю розмовляю я із кожною птахою – Вона співає серед гілок сумних і густих, І плаче вона мені про свого коханого, А сльози печалі течуть, струмують з повік моїх. Кажу я їй, коли повіки дозволили Розповідати, хоч обличчя в сльозах гірких: – Чи знаєш, кого люблю, до кого прагну я? Бесіди під покровом гілок – чи ти чула їх?…
Ібн Арабі: Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися… (إِذا ما اِلتَقَينا لِلوَداعِ حَسِبتَنا)
Зустрілися, щоб попрощатися, – й сплелися, В єдинобуквіє обіймів ми злилися, У нас – два тіла, тож злетіла шадда* в небо: На двох – одна душа, і більше нам не треба. Ти – світло, тінь моя нічого там не значить. Стримаю стогін я – і хто мене побачить? (*Шадда – діакритичний знак над літерою, що показує: насправді літер тут дві.…
Ібн Арабі: На коханого я дивлюся… (إِنّي عَجِبتُ لِصَبٍّ مِن مَحاسِنِهِ)
На коханого я дивлюся: він іде – і сяє його краса, І прекрасніший він, ніж усі ці квіти навколо та весь цей сад! І кажу я: “У чаклунства такого розгадка є. Той, кого ти у людському дзеркалі бачиш, – і є ти сам”. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: إِنّي عَجِبتُ لِصَبٍّ مِن مَحاسِنِهِ تَختالُ ما بَينَ أَزهارٍ وَبُستانِ فَقُلتُ لا تَعجِبي…
Ібн Арабі: О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській… (حَمامَةَ البانِ بِذاتِ الغَضا)
О, голубка на тонкому дереві у землі Геліадській, Як же важко – бо на плечі поклали небесну цю висоту! Хто же зможе винести тоє кохання, смуток і ніжність, Хто же зараз ковтає невблаганного вироку гіркоту? Говорю я, горю я в пристрасному вогні, у муці серцевій: О, якби той, через кого я любовною лихоманкою захворів, Повз будинок мій пройшов, іронічний, зневажливий…
Ібн Арабі: Серце моє прийняти… (لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ)
Серце моє прийняти будь-яку форму ладне: Газелям воно пасовище чи монастир монахам, Чи то кумирня ідолам, чи богомольцям святиня, Чи то книги Корану, чи то скрижалі Тори. Хай куди б звернув караван – живу однією любов’ю, Для мене вона стала вірою, релігією моєю. (перекладачка: Танда Луговська) Оригінал: لقد صارَ قلبي قابِلاً كُلَّ صُورَةٍ فمَرعى لِغُزلانٍ وَدِيرٌ لِرُهبانِ وبيتٌ لأوثانٍ وكَعبَةُ…