І сказали вони: “Якби ти захотів, ти про неї би позабув”. Відповів я їм: “Воістину я не хочу цього. Неможливо це. Адже кохання підвісило серце мені, Як в колодязі на мотузці цебро – не дістати інакше води. І така любов до неї у моєму серці зросла, Що їй меж немає, хоч ти як гони її геть! …Та, хто дорікає мені,…
Танда
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): І спитали вони: “Де дім її і хто вона взагалі?” (فَقالوا أَينَ مَسكَنُها وَمَن هِيَ)
І спитали вони: “Де дім її і хто вона взагалі?” І сказав я: “Сонце вона, і дім її – небеса”. І спитали вони: “Чи ти бачив когось, щоб сонце він так любив?” І сказав я: “Доля сама на мене з небес зійшла, І якщо вже зв’язала мене повелінням владним, То ніхто, окрім неї, не зможе ніяк звільнити”. (перекладачка: Танда Луговська)…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): Сумував: сьогодні на чужині… (وَمُستَوحِشٍ لَم يُمسِ في دارِ غُربَةٍ)
Сумував: сьогодні на чужині він у домі не перебуває, Хоча і всією своєю душею вигнанець цього бажає. Він хотів приховати кохання! Його зрадили заплакані очі, І відвернувся від нього лікар, й чужинець ридав серед ночі. О прекрасний дім, куди не ввійти, хоч це дім моєї любові, Те, що я розлучений зараз з тобою, – гріх мій перед тобою. У бажанні…
Кайс ібн аль-Мулаввах (Маджнун): Якщо я мав би два серця… (لو كانَ لي قلبان لعشت بواحدٍ)
Якщо я мав би два серця – легко прожив би з одним я, Інше б залишив конати від тортур любові до тебе, Але одне в мене серце, й воно у полоні пристрасті, І не тішить життя його, й смерть не підходить ближче. Так горобець завмирає, затиснутий у долоні: Від жаху він майже загинув – та дитина з ним грає, І…
Лена Шамамян: О, странник… (يا مسافرة)
О странник, что идёт в моря, Машу тебе рукою. Попутный ветер унесёт Слова мои с собою. Но как же я боюсь ветров, Любого дуновенья! И сердце, и душа мои С тобой – до возвращенья. Когда на палубу взойдёшь, Не бойся: слёзы льются, Они – те воды, что вокруг, Что в борт негромко бьются. И ты не забывай меня В пути,…
Лєна Шамамян: Мандрівнику, що йде в моря… (يا مسافرة في البحر جايي ودعك)
Мандрівнику, що йде в моря, Машу тобі рукою. Попутний вітер забере Слова мої з собою. Та як же я боюся вітрів – І навіть повівання! І серце, і душа мої – З тобою до вертання. Коли на палубу зійдеш, Не бійся: сльози ллються, Вони – довколишня вода, І в борт тихенько б’ються. І ти мене не забувай, Коли довкола хвилі:…
Лисан ад-Дин Ибн аль-Хатиб: Мы так далеко… (بعدنا وإن جاورتنا البيوتُ)
Мы так далеко – хоть дома наши близко, Пришли, чтоб сказать, – не услышишь ни слова, И наши дыханья затихли внезапно, (Так после молитвы – взываешь безмолвно). Мы были костями – мы стали костями, Кто всех угощал – ныне сам угощенье, Мы солнцами были – закат наш свершился, Из наших домов слышен плач похоронный. О сколько отважных, пронзённых клинками? О…
Лісан ад-Дін Ібн аль-Хатіб: Далеко тепер ми… (بعدنا وإن جاورتنا البيوتُ)
Далеко тепер ми — хоч близько будинки, Прийшли провіщати — ні слова не чути, І подихі наші затихли відразу (Як після молитви — волаєш безмовно). Були ми кістками — ми стали кістками, Хто всіх пригощав — нині сам частування, Були ясним сонцем — зайшло це світило, І плач похоронний від наших будинків. О, скільки відважних, що вбиті мечами? Скільком тим…
Мансур аль-Халладж: Богом клянусь: и не восходит, и не заходит солнце… (وَاللَه ما طَلَعَت شَمسٌ وَلا غَرُبَت)
Богом клянусь: и не восходит, и не заходит солнце, Если любовь к тебе с дыханьем своим не переплету я. Не прохожу я мимо – лишь о тебе говорю всем людям, Тем, кто вокруг меня собрался, – о тебе рассказ мой. Не вспоминаю я о тебе и в радости, и в печали: Ты ведь не покидаешь шёпота моего, ведь в моём…
Мансур аль-Халладж: Богом клянуся, що і не сходить, й не заходить сонце… (وَاللَه ما طَلَعَت شَمسٌ وَلا غَرُبَت)
Богом клянуся, що і не сходить, й не заходить сонце, Коли любов до тебе я із своїм диханням не переплітаю. І не проходжу мимо – лише про тебе говорю всім людям, Тим, хто довкола слухати зібрався, – розповідь про тебе. Не згадую я тебе ані коли радію, ані коли журюся: Шепта мого ніколи ти же не залишаєш, ти в моєму…